Ось і настав цей день – день прощання зі школою. Попереду незвідана даль.  Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці… Знайти себе, своє місце у житті, вирости і вижити, бути завжди людиною – що є святішого і дорожчого? 
          Подвір'я школи майорить різнобарв'ям квітів, святковим вбранням, добрими і щирими посмішками.

    Директор школи Паращук Світлана Миколаївна зачитує наказ про випуск учнів із школи та вручає атестати. До вітань директора приєднються батьки, родичі, друзі. Зворушливі і щирі виступи прозвучали від класного керівника Муляр Наталі Олександрівни.

    Випускники кружляють у прощальному вальсі, в якому поринають у спогади, мрії, сподівання, відчувають радість, смуток та світлу печаль...
        

     Хвилюючим був цей день не лише у дітей. Не менше хвилювалися і їхні батьки. Відчували, як шалено бється серце,а то і зовсім десь зникав його стукіт,бо у вирій життя полетять їх пташенята. За давньою традицією, благословили в дорогу, перев'язуючи вишитими рушниками.

     Не забувайте, що навчалися ви для того, щоб розум і серце віддати людям. Не заплямуйте доброго імені свого роду, честі школи, котра дала вам путівку в життя.
          Щасливої вам дороги!